uk
en ru
Сергій Чаплян
керуючий партнер, адвокат

Криптовалюти як новітні електронні засоби платежу на даний час не мають свого законодавчого закріплення в Україні, а відтак – і нормативного визначення. Разом з тим, є загальне розуміння, що криптовалюти являють собою одиниці вартості, які зберігаються на електронних пристроях, використовуються як засоби платежу, а транзакції здійснюються за допомогою криптографії. У Верховній Раді України на даний час зареєстровано кілька законопроектів щодо обігу криптовалют, які, однак, демонструють різні підходи до правової кваліфікації цього інституту. Проект Закону України № 7183 «Про обіг криптовалюти в Україні» (далі – законопроект 7183) визначає криптовалюту як програмний код (набір символів, цифр та букв), що є об’єктом права власності, може виступати засобом міни, відомості про який вносяться та зберігаються у системі блокчейн в якості облікових одиниць поточної системи блокчейн у вигляді даних (програмного коду). Визначення криптовалюти у такий спосіб видається не дуже вдалим через зосередження на технічному аспекті, що відсуває на другий план економіко-правовий зміст поняття (з технічної точки зору категорія «програмний код» охоплює досить широке коло об’єктів, більшість з яких взагалі не пов’язано з криптовалютами, включаючи комп’ютерні програми, інформаційні бази даних тощо).


Альтернативний проект Закону України № 7183-1 «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні» (далі – законопроект 7183-1) пропонує визначити криптовалюту як децентралізований цифровий вимір вартості, що може бути виражений в цифровому вигляді та функціонує як засіб обміну, збереження вартості або одиниця обліку, що заснований на математичних обчисленнях, є їх результатом та має криптографічний захист обліку.


Серед науковців не вщухає дискусія щодо правової природи криптовалют: їх визначають і як гроші, і як засоби обміну або розрахунку, відмінні від грошей, і як грошові сурогати, і навіть як товари. Дослідження питання, чи правомірно вважати криптовалюти різновидом грошей, видається доцільним почати з аналізу існуючих на даний час дефініцій грошей. Стаття 192 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), хоча і називається «Гроші (грошові кошти)», жодних дефініцій не містить, зазначаючи лише, що законним платіжним засобом на території України є гривня, а іноземна валюта використовується у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Очевидно, що змісту поняття «гроші» наведені норми не розкривають. Інші законодавчі акти також не містять визначення цього поняття, тож заповнювати прогалину доводиться за допомогою теоретичних праць та відповідних словників.


Юридичний словник (за ред. Бабія Б.М., Бурчака Ф.Г. та ін. (К, 1983) кваліфікує гроші як особливий товар, що виконує роль загального еквівалента, в якому виражається вартість усіх інших товарів. Такий підхід відповідає марксистській концепції грошей, яка домінувала в радянські часі, та й зараз має величезний вплив на науковців.


Американський словник Вlack's Law Dictionary надає кілька визначень грошей, серед яких: 1) засоби обміну, затверджені урядом, або 2) активи, що можуть бути легко конвертовані у грошові кошти.


Сучасний тлумачний словник української мови визначає гроші як металеві і паперові знаки, що є мірою вартості під час купівлі чи продажу. В якості визначальної характеристики грошей дана дефініція звертає увагу на їх матеріальну форму, більше того, - на матеріал, з якого вони виготовлені.


Якщо з наведених визначень виділити, так би мовити, квінтесенцію, то можна сказати, що гроші є мірою вартості, загальним еквівалентом, універсальним засобом обміну. Зазначені характеристики чітко кореспондуються з функціями грошей. За теорією К. Маркса їх можна виділити п’ять: 1) міри вартості; 2) обміну (обігу); 3) засобу накопичення (утворення багатства); 4) засобу платежу; 5) світових грошей. Сучасні економісти до зазначеного переліку додають й інші функції, як-от: забезпечення функціонування держави; регулятора споживання; стимуляції науково-технічного прогресу тощо. Але те, що є характерним для сучасного суспільства, може бути абсолютно неприродним для суспільства, скажімо, стародавнього світу чи періоду середньовіччя. Тобто певні функції грошей починають себе проявляти лише за певних умов, на певному етапі суспільного розвитку. Якщо ж виділити функції, що внутрішньо (іманентно) притаманні грошам незалежно від періоду існування чи розвитку суспільства, то такими є: 1) здатність виступати універсальним засобом розрахунку при обміні; 2) здатність виступати універсальним засобом накопичення багатства; 3) здатність бути загальним еквівалентом вартості об’єктів майнових цивільних прав.


На сучасному етапі гроші існують у матеріальній або нематеріальній формі, причому матеріальна форма у більшості країн представлена банкнотами та монетами. Разом з тим, в окремих регіонах гроші досі мають той самий вигляд, що й в епоху неоліту. Так, в Африці в деяких культурах і до сьогодні в якості грошей використовуються мушлі каурі. Як пише В. Тульєв, в наш час у західноафриканського племені бубока за 150 каурі можна придбати сокиру, а за 600 – штуку бавовняної індійської тканини. Виступаючи в якості грошей, мушлі каурі для племені бубока так само, як банкноти і монети для мешканців розвинутих країн, є універсальним засобом розрахунку, засобом накопичення і еквівалентом вартості, тобто вони в повній мірі виконують основні функції грошей у межах певної суспільної групи на певній території. Це свідчить про те, що гроші можуть мати різну форму і ця форма не випливає на, так би мовити, функціональність грошей, тобто їх можливість виконувати названі вище основні функції.


Гроші далеко не відразу стали грошима у сучасному розумінні, більш коректно буде навіть сказати – грошима у розумінні жителів сучасних розвинутих країн. Вони не мають усталених або визначальних фізичних властивостей. Чимало об’єктів цивільних прав ми можемо визначити через їх просторові параметри або особливості фізичного тіла (земля, будинки тощо), але не гроші. Еволюція грошових знаків від моменту їх виникнення і до сьогодні демонструє величезну різноманітність видів грошей, від грошей у вигляді худоби на первісних етапах розвитку суспільства до таких сучасних нематеріальних форм, як безготівкові та електронні гроші.


Криптографія для проведення розрахунків почала використовуватися з 1990 р., але найбільшого поширення набула після появи у 2009 р. платіжної системи «Bitcoin». Відтоді криптовалюти набули шаленої популярності на світових ринках. Журнал «Вокруг света» (№ 12 за 2017 рік) наводить таку статистику: на момент підписання номера у світі нараховувалося 1100 різних криптовалют, які котирувалися на 5875 електронних торговельних майданчиках (біржах), а загальна капіталізація всіх існуючих у світі криптовалют склала трохи менше 175 млрд. доларів США, причому більше половини від даного обсягу займає Bitcoin.


Отже, криптовалюти на даний час – не лише об’єктивна реальність, але й досить суттєвий економічний фактор. Разом з тим, як уже зазначалося вище, і в наукових колах, і на рівні урядів різних держав немає єдності щодо того, до якої категорії слід віднести криптовалюти?


Протягом 19-20 березня 2018 р. у Буенос-Айресі проходив саміт країн-учасників Великої двадцятки, за підсумками якого було складено комюніке, в якому не обійшли увагою і криптовалюти. Щоправда учасники саміту свідомо відішли від використання терміну криптовалюта (cryptocurrency), замінивши його на крипто-активи (crypto-assets). У фінальному комюніке прямо підкреслюється: крипто-активи не мають ключових атрибутів суверенних валют («Crypto-assets lack the key attributes of sovereign currencies»). Інакше кажучи, на думку учасників саміту, криптовалюта – це не валюта, а актив, а тому вони використовують термін «крипто-актив» як більш коректний. Така позиція, однак, не є загальноприйнятою навіть всередині самих країн-учасників двадцятки.


На урядовому рівні різні країни демонструють різні підходи до правової кваліфікації криптовалют. Більше того, навіть всередині самих цих країн не припиняються дискусії, які часто призводять до різних тлумачень цього інституту різними відомствами однієї країни. Так, у Сполучених Штатах Америки криптовалюти розглядаються одночасно і як аналог грошей, і як власність (property) і як біржові товари, залежно від позиції тієї чи іншої інституції. Особливість США – прецедентна система права, яка дозволяє судам активно брати участь у законодавчому врегулюванні тих чи інших питань, не виключаючи й криптовалюти. У серпні 2013 року суддя Окружного суду Східного округу Техасу Еймос Мезант (Amos L. Mazzant) ухвалив рішення (Memorandum Opinion), де зазначив, що оскільки криптовалюту Bitcoin можна використовувати як гроші для оплати за товари, або обмінювати на традиційні валюти, як долар США, єна або юань, то Bitcoin є валютою або формою грошей («It is clear that Bitcoin can be used as money. It can be used to purchase goods or services, and … used to pay for individual living expenses. The only limitation of Bitcoin is that it is limited to those places that accept it as currency. However, it can also be exchanged for conventional currencies, such as the U.S. dollar, Euro, Yen, and Yuan. Therefore, Bitcoin is a currency or form of money»). У вересні 2016 року суддя Окружного суду Південного округу Нью-Йорка Елісон Нетан (Alison J. Nathan) підтвердила, що біткоїни є грошовими коштами («it is clear that bitcoins are funds within the plain meaning of that term»). На противагу цим рішенням суддя Окружного суду Майямі Тереза Пулер (Teresa Pooler) зауважила, що Bitcoin може мати спільні ознаки з грошима, але має і багато відмінностей, зокрема, хоча він і може обмінюватися на товари, але він не є звичайним засобом обміну, його приймають далеко не всі торговці або постачальники послуг. Суддя також звернула увагу на волатильність Bitcoin, зазначивши, що з такою мінливістю він має обмежені можливості виступати як цінність. У підсумку судді дійшла висновку: цілком очевидно, що Bitcoin має пройти ще довгий шлях допоки він стане еквівалентом грошей («Bitcoin may have some attributes in common with what we commonly refer to as money, but differ in many important aspects. While Bitcoin can be exchanged for items of value, they are not a commonly used means of exchange. They are accepted by some but not by all merchants or service providers. The value of Bitcoin fluctuates wildly and has been estimated to be eighteen times greater than the U.S. dollar. Their high volatility is explained by scholars as due to their insufficient liquidity, the uncertainty of future value, and the lack of a stabilization mechanism. With such volatility they have a limited ability to act a store of value, another important attribute of money…  This Court is not an expert in economics, however, it is very clear, even to someone with limited knowledge in the area, that Bitcoin has a long way to go before it is the equivalent of money»). Ще одну думку висловив суддя магістрату Х’ю Скотт (Hugh B. Scott), відповідно до якої Bitcoin подібний до товару або предмету збирання, але не форми валюти («bitcoin is similar to a commodity, something akin to a collectible, not a form of currency»).


Проблему Bitcoin не обійшли увагою й федеральні органи США. Так, у лютому 2014 р. тодішня голова Федеральної резервної системи (Federal Reserve System) США Джанет Йеллен (Janet Yellen) озвучила офіційну позицію ФРС щодо криптовалют, заявивши, що криптовалюта жодним чином не пересікається з банківською сферою, а тому ФРС не має повноважень по її регулюванню («there is no intersection at all in any way between Bitcoin and banks that the Federal Reserve has the ability to supervise and regulate. So the Federal Reserve simply does not have authority to supervise or regulate Bitcoin in any way»). Федеральне бюро розслідувань (Federal Bureau of Investigation) у своїх офіційних звітах розглядає Bitcoin як віртуальну валюту («Bitcoin – a decentralized, peer-to-peer (P2P) network-based virtual currency»). Подібна ж позиція і у Комісії з фінансових злочинів при Міністерстві фінансів США (Financial Crimes Enforcement Network). В свою чергу Американська державна комісія, що завідує біржовими ф’ючерсами (Commodity Futures Trading Commission) у вересні 2015 р. прирівняла криптовалюти до біржових товарів («the CFTC for the first time finds that Bitcoin and other virtual currencies are properly defined as commodities»). У грудні 2017 р. зазначена комісія офіційно дозволила розпочати торгівлю ф’ючерсами на Bitcoin. Голова комісії Кристофер Джанкарло (Christopher Giancarlo) зауважив, що Bitcoin є віртуальною валютою, товаром, з яким комісія ще жодного разу не стикалася («Bitcoin, a virtual currency, is a commodity unlike any the commission has dealt with in the past»).


В Європі підходи до криптовалют також не є чимось усталеним чи уніфікованим. Так, у жовтні 2012 р. Європейський центральний банк (European Central Bank) використовує термін «віртуальні валюти», до яких він відносить і Bitcoin («Bitcoin is probably the most successful – and probably most controversial – virtual currency scheme to date»). Віртуальну валюту ЄЦБ визначив як тип нерегульованих цифрових грошей, який видається і зазвичай контролюється його розробниками, та використовується і приймається серед членів певного віртуального співтовариства («A virtual currency can be defined as a type of unregulated, digital money, which is issued and usually controlled by its developers, and used and accepted among the members of a specific virtual community»). Проте вже у жовтні 2016 р. ЄЦП дійшов висновку, що віртуальні валюти не є ані грошима, ані валютою, а є, скоріше, засобом обміну, але не платежу («the ECB recommends defining virtual currencies more specifically, in a manner that explicitly clarifies that virtual currencies are not legal currencies or money», «virtual currencies are not in fact currencies, it would be more accurate to regard them as a means of exchange, rather than as a means of payment»).


Аналогічну термінологію («virtual currencies») використовує Європейський суд справедливості (European Court of Justice) у своєму рішенні від 22 жовтня 2015 р. у справі Хедквіст проти Швеції, зазначаючи, що Bitcoin є договірним платіжним засобом («The ‘bitcoin’ virtual currency, being a contractual means of payment, cannot be regarded as a current account or a deposit account, a payment or a transfer. Moreover… the ‘bitcoin’ virtual currency is a direct means of payment between the operators that accept it»).


У Великій Британій Управління з фінансового регулювання і контролю (Financial Conduct Authority) у 2014 році заявило, що Bitcoin не є валютою та грошима, а тому його обіг фінансовим законодавством Великої Британії не регулюється. Відповідно, Bitcoin у Великій Британії до сьогодні вважається «унікальною комбінацією цифр, отриманою в результаті складних математичних розрахунків та алгоритмів».


Федеративна Республіка Німеччина на рівні Федерального міністерства фінансів (Bundesministerium der Finanzen) визначила, що Bitcoin не може бути кваліфікований як електронна або іноземна валюта, а більше відповідає поняттю приватні гроші, за допомогою яких можуть здійснюватися багатосторонні клірингові операції. У лютому 2018 р. Федеральне міністерство фінансів роз’яснило, що віртуальні валюти (криптовалюти, як, наприклад, Bitcoin) прирівнюються до законних засобів платежу в тій мірі, в якій вони були прийняті сторонами угоди як альтернативні договірні і прямі засоби оплати, що не слугують жодній іншій цілі, окрім використання в якості засобу платежу («Sog. virtuelle Währungen (Kryptowährungen, z.B. Bitcoin) werden den gesetzlichen Zahlungsmitteln gleichgestellt, soweit diese sog. virtuellen Währungen von den an der Transaktion Beteiligten als alternatives vertragliches und unmittelbares Zahlungsmittel akzeptiert worden sind und keinem anderen Zweck als der Verwendung als Zahlungsmittel dienen»).


Кваліфікація криптовалют у Китайській Народній Республіці здійснено на рівні Народного банку КНР, який наприкінці 2013 р. повідомив, що Bitcoin слід вважати віртуальним товаром (virtual commodity), а не валютою. Відповідно, операції з цими активами для банків було заборонено, але дозволено для фізичних осіб. Разом з тим, останнім часом влада Китаю негативно ставиться до видобування (майнінгу) криптовалют через надмірне споживання електроенергії.


Гонконг, який хоча і є частиною КНР, але в силу історичних чинників має певні особливості правової системи, підтримав офіційну позицію КНР. Так, у листопаді 2013 р. керівник Управління грошового обігу Гонконгу (Hong Kong Monetary Authority) Норман Чан заявив, що Bitcoin слід вважати віртуальним товаром, обіг якого не відноситься до компетенції грошового регулятора.


Уряд Японії (Японської Держави) у 2017 р. схвалив зміни до Закону про банківську діяльність і офіційно визнав Bitcoin засобом платежу.


Як і українське законодавство, законодавство Російської Федерації на даний час не визначає ані терміну «криптовалюта», ані його правового статусу, що має наслідком неоднорідні підходи до цих питань з боку державних органів. Так, зі змісту листа Федеральної податкової служби № OA-18-17/1027 від 3 жовтня 2016 р. випливає, що російське законодавство не містить прямої заборони на проведення російськими громадянами операцій з використанням криптовалют, які Федеральна податкова служба кваліфікує як валютні операції. Зі свого боку голова Центрального банку РФ Ельвіра Набіулліна 5 жовтня 2017 р. заявила, що криптовалюти є приватними цифровими грошима, які не слід легалізовувати як законний платіжний засіб.


На тлі російської та української невизначеності справжній прорив щодо офіційного визначення статусу криптовалют зробила Республіка Білорусь, президент якої 21 грудня 2017 р. підписав Декрет № 8 «Про розвиток цифрової економіки», яким, зокрема, легалізував обіг криптовалют на території Білорусі. Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до вказаного Декрету криптовалюта визначається як біткоін або інший цифровий знак (токен), що використовується у міжнародному обороті в якості універсального засобу обміну.


З викладеного випливає, що існує досить широкий спектр тлумачень поняття «криптовалюта» офіційними органами різних країн. Але в цій різноманітності вбачається і певна закономірність: в тій чи іншій формі, але криптовалюти все ж таки визнаються засобами обміну, а у деяких випадках – навіть засобами платежу.


Як уже зазначалося, в Україні спеціальне законодавство з регулювання обігу криптовалют відсутнє. Відповідно, відсутня і офіційна правова кваліфікація криптовалют. Тим не менш, виходячи з чинних положень цивільного законодавства на сьогодні вже можна зробити певні висновки.


За законодавством України перелік об’єктів цивільних прав визначений у статті 177 ЦК України. Цей перелік включає речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Якщо розглядати криптовалюти з цієї позиції, можна дійти таких висновків. Оскільки криптовалюти не мають матеріальної форми, вони не можуть належати ані до матеріальних благ, ані до речей у розумінні статті 179 ЦК України. Криптовалюти не є майновими правами за визначенням, закріпленим статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», навпаки, вони самі є об’єктами майнових прав (права власності тощо). Відсутність ознак майнових прав у криптовалют підтверджується і судовою практикою. Відповідно, криптовалюти не є майном у розумінні статті 190 ЦК України, оскільки не належать ані до речей, ані до майнових прав та обов’язків.


Криптовалюти не належать до послуг, оскільки на відміну від послуг (стаття 901 ЦК України) не споживаються в процесі їх використання. Криптовалюти можуть кваліфікуватися як результати робіт лише у разі виконання певною особою за замовленням іншої особи певних робіт з видобування криптовалют. Але як правило криптовалюти видобуваються відповідними суб’єктами («майнерами») за власною ініціативою, для власних цілей без будь-якого замовлення з боку інших осіб.


Криптовалюти не є нематеріальними благами, до яких Глава 15 ЦК України відносить результати інтелектуальної, творчої діяльності; інформацію та особисті немайнові блага. До особистих немайнових благ (життя, здоров’я, честь та гідність тощо) криптовалюти не можна віднести за визначенням. Немає достатніх підстав для кваліфікації криптовалюти як інформації (стаття 200 ЦК України), хоча відомості, що зберігаються всередині платіжної системи, безумовно, є інформацією (відомості про приналежність криптоодиниць, їх кількість, транзакції тощо), але криптоодиниці самі по собі не містять в собі інформації як окремого об’єкту цивільних прав. Що стосується об’єктів інтелектуальної власності, то з переліку, наведеного у статті 420 ЦК України, певну спорідненість з криптовалютами можуть мати лише комп’ютерні програми, які згідно з статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» являють собою набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах). Криптовалюти з технічної точки зору являють собою програмні коди, але ці коди не призначені для приведення у дію комп’ютерів (на відміну від програмного забезпечення платіжних систем, в яких ці криптовалюти обертаються). Таким чином, криптовалюти наведеному вище визначенню комп’ютерної програми не відповідають.


Чимало прихильників має ідея про подібність криптовалют до бездокументарних цінних паперів, які частина третя статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає як облікові записи на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів. Разом з тим, цінні папери (незалежно від форми їх існування, документарної чи бездокументарної) посвідчують грошові або інші майнові права, а також визначають взаємовідносини емітента і власника цінного паперу (статті 194 ЦК України та 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Криптовалюти, натомість, не посвідчують жодних майнових прав на будь-яке інше майно, а є цінністю самі по собі. Крім того, відчуження криптовалют їх емітентом не зумовлює правового зв’язку між емітентом і подальшими власниками криптовалюти. Таким чином, криптовалюти не можна віднести до цінних паперів.


Криптовалюти не є також електронними грошима, оскільки згідно з статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні гроші можуть бути номіновані лише в гривні, а випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк, натомість криптовалюти не мають прив’язки до жодної валюти і можуть емітуватися («видобуватися») будь-якою особою.


Нарешті, не відповідають криптовалюти у повній мірі і законодавчо закріпленому у статті 1 Закону України «Про Національний банк України» визначенню грошових сурогатів, до яких закон відносить будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей. По-перше, криптовалюти за своїм змістом не є «документами» (навіть електронними). По-друге, чинне законодавство не передбачає існування грошових сурогатів у бездокументарній формі. У 2014 р. Національний банк України заявив, що Bitcoin є грошовим сурогатом, але вже у серпні 2017 р. виконуючий обов`язки голови НБУ Яків Смолій зауважив, що на думку фахівців НБУ Bitcoin не відноситься до грошових сурогатів, і так само не відноситься ані до валют, ані до валютних цінностей чи електронних грошей. У підсумку Я.Смолій взагалі визнав неспроможність НБУ надати правову кваліфікацію Bitcoin. Таким чином, офіційна позиція щодо правової кваліфікації криптовалют в Україні відсутня.


Якщо повернутися до змісту вже згадуваних вище законопроектів щодо врегулювання обігу криптовалют, то зі змісту законопроекту 7183 вбачається, що його автори кваліфікують криптовалюту як товар, але при цьому в якості регулятора визначають НБУ, що опосередковано все ж таки вказує на грошову природу криптовалют, оскільки НБУ є регулятором саме грошово-кредитного ринку. Законопроект 7183-1, зі свого боку, кваліфікує криптовалюту як фінансовий актив, вимір вартості, засіб обміну, збереження вартості, а також як одиницю обліку, по суті, дублюючи основні функції грошей. До ключових ознак криптовалют розробники законопроекту 7183-1 відносять їх децентралізованість, а також наявність криптографічного захисту обліку. Щодо останнього, то саме на цьому, як правило, акцентується увага, і це навіть відбилося у назві самого поняття - «криптовалюта». Проте, на думку автора статті, дана обставина якраз не є визначальною для дослідження правової природи криптовалюти. Дійсно, поява криптовалюти стала можливою завдяки криптографії і принцип обігу криптовалют заснований на технології блокчейн, проте зазначені аспекти – технічна сторона питання. Криптографія – лише механізм, але не суть; механізм, який не має жодного відношення ані до правової природи, ані до юридичного статусу криптовалют. Криптографія досить давно почала використовуватися для шифрування інформації, і криптовалюти в цьому питанні лише, так би мовити, побічний продукт. Та ж сама технологія блокчейн застосовується у багатьох інших сферах, наприклад, у державних реєстрах, приклад чого – Державний земельний кадастр України. Більше того, у грудні 2017 р. НБУ заявив про можливість емісії е-гривні, в основу якої буде покладена технологія блокчейн, причому цілком зрозуміло, що за термінологією обох вищеназваних законопроектів е-гривня не підпадатиме під ознаки криптовалюти, хоча б при її створенні і використовувалися криптографія та технологія блокчейн, оскільки однією з основних ознак криптовалют зразка Bitcoin є децентралізованість і відсутність єдиного емітента.


Отже, чи є децентралізовані криптовалюти грошима? З точки зору вітчизняного законодавства – однозначно, ні. Для визнання криптовалют грошима безумовно необхідним є відповідне рішення парламенту, на яке навряд чи варто розраховувати, оскільки, як побоюються економісти, таке визнання може підірвати основи національної грошово-кредитної політики. Проте науковці досліджують суть явища, яка не вичерпується офіційним визнанням чи невизнанням.


Функції, притаманні традиційним грошам, притаманні також і криптовалютам. Останні цілком здатні виступати універсальним засобом обміну та розрахунку. Інакше кажучи, криптовалютами цілком можливо оплачувати товари/роботи/послуги, і фундаментальних перешкод у цьому їх використанні не вбачається (зрозуміло, що можливість заборони криптовалют на законодавчому рівні ми в даному випадку не розглядаємо). Приміром, у вересні 2017 р. в Україні була зареєстрована перша угода щодо придбання нерухомого майна за криптовалюту, яка зайвий раз засвідчила можливість криптовалютних розрахунків.


К.Т. Трофимов звертає увагу, що гроші не є річчю як такою, не мають власної споживчої вартості, а є лише мірою вартості інших речей. Якщо споживання речі полягає у використанні її природних властивостей за призначенням, то «споживання» грошей полягає у використанні їх соціально-економічних функцій, оскільки використання грошей відбувається лише у відношенні їх обміну на що-небудь.


Доцільно зробити певне уточнення: на сучасному етапі людство майже не використовує так звані товарні або повноцінні гроші, які окрім виконання функцій грошей мають ще й власну споживчу вартість, адекватну вартості товару, що використовується в якості грошей. Натомість гроші у вигляді банкнот та монет власної субстанціональної вартості не мають, тому їх ще називають неповноцінними грошима. Такі гроші самі по собі не можуть задовольнити людські потреби інакше, аніж у якості засобів обміну, і за відсутності можливостей для обміну вони втрачають свою цінність.


Якщо порівняти з криптовалютами, неважко переконатися, що криптовалюти аналогічно не пристосовані для будь-якого іншого використання, аніж в якості засобів обміну. На це, до речі, звернув увагу Європейський суд справедливості (European Court of Justice) у згаданій вище справі Хедквіст проти Швеції, зауваживши, що віртуальна валюта Bitcoin не має іншої мети, окрім тієї, що вона використовується для оплати і приймається з цією метою деякими операторами.


Як і традиційні грошові кошти криптовалюти можуть виступати в якості засобу накопичення, що передбачає можливість їх реального використання в майбутньому. Попри те, що висока волатильність криптовалют робить їх достатньо ризикованим засобом накопичення, принципово така можливість не виключається.


Що стосується функції міри вартості, то вважається, що вона полягає у можливості визначати вартість всіх товарів шляхом встановлення цін на них у певних грошових одиницях. Ця функція має своє нормативне закріплення, приміром, у статті 189 Господарського кодексу України, де зазначено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.


Гроші природно використовуються для вимірювання вартості різноманітних товарів. А.Т. Проценко, аналізуючи думки науковців з цього питання, підсумовує: вартість, виражена в грошах, - це ціна; а при встановленні ціни встановлюється співвідношення вартостей різних товарів (виражених в однакових одиницях), в результаті чого такі товари можуть бути порівняні між собою й обміняні. При цьому очевидним є той факт, що вартість товару, роботи чи послуги цілком може бути виражена у криптоодиницях (або токенах, як їх ще називають), тобто в даному випадку криптовалюти цілком еквівалентні традиційним грошовим одиницям.


Не можна обійти увагою також форму існування криптовалют. Якщо матеріальні або готівкові гроші природно відносяться до речей, безготівкові гроші фізично є записами в банківських рахунках, то криптовалюти являють собою програмний код. В одному з небагатьох на даний момент судових рішень, що стосуються обігу Bitcoin в України, а саме в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у справі № 753/599/16-ц, зазначено, що Bitcoin не є річчю в розумінні ст. 179 ЦК України, не має ознак матеріального світу, не є продукцією, не є майновими правами. Складається враження, що криптовалюта не дуже вписується у категорії чинного цивільного законодавства. У згаданій судовій справі суд першої інстанції – Дарницький районний суд м. Києва – в рішенні від 24 березня 2016 року використав у відношенні Bitcoin досить несподіваний термін – «віртуальні речі», хоча українське законодавство такого поняття не знає.

 

Немає принципового значення, чи є криптовалюта товаром (згадаймо формулу К.Маркса: гроші – універсальний товар), фінансовим активом, або може бути кваліфікована у інший спосіб. Головне, що криптовалюта може використовуватися, і подекуди використовується саме як гроші. Протягом історії людства в якості грошей виступали інколи дуже несподівані речі і навіть людські істоти. Д. Везерфорд наводить приклад давньої Ірландії, де дівчата-рабині були мірою вартості таких речей, як корови, судна чи будинки (історія знає й інші подібні випадки). Разом з тим, незалежно від того, що саме використовувалося в якості грошей, зміст залишався тим самим: якщо певний об’єкт у певний момент часу і на певній території є одночасно універсальним засобом обміну, накопичення та мірою вартості – в даному місці і в даний час він може бути визначений як гроші. Якщо стародавній торговець придбавав чи продавав худобу як товар, що мав власну споживачу вартість, то це був звичайний товар для споживання і не більше. Якщо ж худоба передавалася як засіб обміну, набувалася з метою подальшого обміну – вона набувала якостей грошей.

 

Зрозумілою і простою виглядає формула, що використовується сучасними економістами: все, що виступає в якості грошей, і є гроші. К.Т. Трофимов уточнює дане формулювання, на його думку, грошима є все, що визнається грошима. При цьому він пояснює: якщо з точки зору економіки грошима є все те, що визнається і використовується як гроші, то з точки зору права – лише те, що прямо визнається законом як гроші. У певному розумінні такий підхід є «компромісним»: об’єкти, що за своєю правовою природою слід віднести до грошей, можна офіційно грошима і не визнавати, хоча від цього не зміняться ані їх природа, ані внутрішня сутність.


Гроші як складова цивільно-правового обороту виникли раніше за державу. Вони існували і існують у спільнотах, що не мають держави (згадаймо племена Африки). Так само, гроші абсолютно необов’язково емітуються державними інституціями. Приміром, у Сполучених Штатах Америки в період з 1837 по 1866 рр. поряд із загальнодержавною грошовою одиницею в обігу можна було нарахувати до 8 тисяч різних грошових одиниць, емітентами яких були як федеральні штати, так і приватні банки, залізниці, магазини і навіть окремі приватні особи.


Історія свідчить, що гроші можуть існувати і без прив’язки до державного апарату, внаслідок самої лише домовленості або угоди певного кола зацікавлених осіб. Скажемо інакше: існування держави як регулятора не є обов’язковою умовою появи грошових одиниць та існування товарно-грошового обороту. Проте кожна держава в тій чи іншій формі виступає регулятором емісії та обігу грошей. Держава може санкціонувати появу нових грошей, або своїм владним розпорядженням позбавити гроші їхнього статусу, вилучити їх з обороту. Яскравий приклад: в 1948 році у Німеччині на територіях, що перебували під протекторатом США, Великої Британії та Франції, замість рейхсмарки була введена нова грошова одиниця – німецька марка. Для обміну було відведено лише один день – 21 червня 1948 р. Лише в цей день старі гроші можна було обміняти на нові за курсом 10 до 1, при обсягу не більше 400 рейхсмарок. Протягом наступних двох місяців ліміт обміну становив не більше 200 рейхсмарок. Знецінені рейхсмарки наповнили радянську окупаційну зону, що швидко призвело до їх повної заборони.


На даному етапі саме держава санкціонує використання тих чи інших об’єктів в якості грошей. Варто зробити уточнення: це стосується більшості країн світу, в тому числі України. Тож незважаючи на те, що за своєю природою криптовалюти цілком вписуються в категорію «гроші», офіційно отримати статус грошей вони зможуть лише після відповідного владного розпорядження уповноваженого державного органу. Але в Україні найближчим часом визнання децентралізованих криптовалют грошима не очікується. Разом з тим, саме лише надання криптовалютам офіційного статусу на рівні закону вже було б значним кроком вперед і дозволило б, принаймні, вивести учасників ринку криптовалют з-під постійної загрози звинувачення у незаконних операціях. А отже перед вітчизняним законодавцем стоїть непроста задача кваліфікації криптовалют. Враховуючи, з одного боку, грошову природу останніх, а з іншого – необхідність уникнути використання терміну «гроші», компромісним виходом із ситуації виглядає запровадження інституту бездокументарних електронних грошових сурогатів, які виступатимуть законними засобами платежу.

 

 

Чаплян С.Є. Правовий статус криптовалют / Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2018. № 2

 

Відтворення даного тексту повністю або частково без зазначення імені автора і прямого гіперпосилання на дану сторінку не дозволяється.

 

 

Замовити консультацію