uk
en ru
Олена Капустінська
заступник керуючого партнера, адвокат

Рабовласницькі часи давно минули, а часи «свободи, рівності й братерства» ще не настали, проте кожна людина (принаймні, у нашій державі) цілком може відчувати себе вільною хоча б у виборі місця роботи. Використання примусової або рабської праці заборонено і Конституцією України (стаття 43), і Загальною декларацією прав людини (стаття 4). Проте як бути, коли людина і працювати не хоче, і звільнитися не може? Такі випадки є непоодинокими, і найчастіше трапляються, як не дивно, у середовищі топ-менеджерів – керівників підприємств.


Уявімо ситуацію: директор товариства з обмеженою відповідальністю має наміри звільнитись і направляє учасникам товариства заяву про звільнення за власним бажанням, де просить звільнити його та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – ЄДР). Чи має він на це право? Звичайно, має. Є певні нюанси, пов’язані з тим, строковий чи безстроковий трудовий договір укладено з директором, проте в нашому випадку виходимо з того, що директор діє відповідно до закону.


Отримавши таку заяву, учасники мають скликати загальні збори, звільнити нашого героя і призначити нового директора. Це в ідеалі. Але як бути, коли учасники ігнорують заяву про звільнення і саботують діяльність компанії в цілому?


З погляду трудового законодавства керівник, як будь-який пересічний працівник, має право звільнитися за власним бажанням, і ніхто не має право насильно заставляти його працювати. Тобто директор товариства, написавши заяву про звільнення і відпрацювавши встановлений строк (за відсутності поважних причин), має право припинити виконувати свої трудові обов’язки. Розірвання трудового договору директор оформлює наказом. Він може навіть власноруч внести запис про звільнення до своєї трудової книжки, законом це не заборонено.


Разом з тим, директор призначається та звільняється рішенням загальних зборів учасників або рішенням учасника (якщо учасником ТОВ є одна особа) в порядку, встановленому установчими документами. Рішення про звільнення керівника оформлюється протоколом загальних зборів, підписи на якому нотаріально посвідчуються, а також наказом або розпорядженням уповноваженого органу (роботодавця) про звільнення директора. У цьому випадку роботодавцем є, власне, товариство, а органом, що від імені товариства наймає і звільняє з роботи директора — загальні збори учасників (учасник, якщо він один). Тож саме учасників товариства директор мусить повідомити заздалегідь про своє звільнення.


Директор сам вправі скликати позачергові збори учасників з винесенням на порядок денний питання про своє звільнення та призначення нового керівника або виконуючого обов’язки. Можливість скликати загальні збори учасників на вимогу виконавчого органу передбачено законодавством. Про проведення загальних зборів учасників необхідно сповістити не менш як за 30 днів до дати проведення зборів, якщо інший строк не визначений в статуті, надіславши поштою (рекомендованим листом з описом та повідомленням про вручення) повідомлення за останніми відомими адресами проживання учасників, в якому повинна міститися інформація стосовно конкретного місця та дати проведення зборів, якщо інший порядок не визначений в статуті товариства.


Тобто, для уникнення складних ситуацій, наприклад у разі відсутності інформації про місце перебування учасників, необхідно в статуті товариства чітко визначити порядок повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів з урахуванням різних випадків. Наприклад, якщо директору невідомо місце перебування учасників, він може повідомити їх про збори шляхом розміщення оголошення в офіційному друкованому виданні, приміром, в газеті «Урядовий кур’єр».


У разі ігнорування учасниками товариства вимог про звільнення та скликання позачергових зборів, доцільно звернутися до суду з вимогою про розірвання трудового договору, укладеного між директором та товариством. Під час розгляду справ, що стосуються спорів між працівниками та підприємствами, суди майже завжди приймають сторону працівника. В даному випадку працівником виступає сам директор товариства.


Для того, щоб досягти позитивного рішення у судовому процесі, директор повинен довести, що здійснив усі необхідні процедури, які вимагаються при звільненні особи з відповідної посади, а також надати докази на свою користь.


Проте навіть задоволення судом вимог директора та розірвання трудового договору з товариством не є кінцевим результатом, адже постає логічне питання: як внести відповідні зміни до ЄДР?


Звільнення директора без призначення його наступника є абсурдним та нелогічним. Будь-яке підприємство повинно мати керівника. Але що робити, коли учасники не бажають призначати нового керівника, а державний реєстратор не має правових підстав для самостійного видалення відомостей з ЄДР про директора?


Можливий вихід - подання позову до органу державної реєстрації за місцем реєстрації товариства з вимогою видалити з ЄДР дані стосовно директора товариства, трудовий договір між якими було розірвано на підставі рішення суду.


Водночас чинне законодавство не вимагає від учасників товариства ліквідовувати компанію в разі звільнення директора. Тому компанія може й надалі. До моменту призначення нового директора функції виконавчого органу може взяти на себе один з учасників товариства за згодою інших.


Для уникнення непорозумінь з податковою інспекцією директору доцільно повідомити цей орган про своє звільнення, направивши копію наказу про звільнення.


Таким чином, навіть якщо учасники ігнорують заяву директора про звільнення, або у разі відсутності інформації щодо місцезнаходження учасників товариства та неможливості проведення загальних зборів, директор не буде змушений довічно працювати, перетворюючись, по суті, на раба. Однак допоки його дані внесені в ЄДР в якості директора підприємства, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, необхідно зазначити, що виконавчий орган товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству його винними діями або бездіяльністю. Разом з тим, завжди знайдуться раціональні виходи, навіть якщо на перший погляд, ситуація здається безвихідною. Не потрібно піддаватись паніці, необхідно зберігати «холодну голову» та пам’ятати, що будь-яка особа має право на вільний вибір місця роботи і ніхто не зможе примусити її працювати.  Якщо ж ситуація здається надскладною, завжди зберігається можливість звернутися по допомогу до спеціалістів.

 

 

Матеріал підготовлено станом на 25 лютого 2019 р.


Відтворення даного тексту повністю або частково без зазначення імені автора і прямого гіперпосилання на дану сторінку не дозволяється.

Замовити консультацію